вона ховала від вогню холодні очі
бо страх та біль вона вже бачити не хоче
коли вже сил нема, коли надій нема
серед зірок вона знаходить їх уночі
кожна крапля
сльоз і крові
то ціна є
нашій волі
змиє зло залізним градом
сонце встане над курганом
є країна на землі
де мрії всі одні
сводоба в нас одна
і в серці жар
нескорена вона
і чиста як сльоза
бо наша незалежність
то наш скарб
і весь побачив світ
тебе всю у сльозах
і як ти витирала їх
та йшла вперед сама
не дивлячись на біль
не дивлячись на страх
ти все одно міцно тримала
меч в своїх руках