Domiy - Наш листопад

Попадає листя попадає в серце
І може колись ми розгребемо все це
Вʼяне вʼяне ніби в душі тумани але

Залишся залишся поки падає наш листопад
Наш листопад не журися дивися
Як ніжно падає наш листопад наш листопад

Зрозумій розум мій не слухає душі
І ми і ми такі ще молоді рано рано
Лишатися нам отак в самоті
І скільки б не падало
Скільки б не рвалося
Нам лише так здавалося
Бо літо кожен рік
Вертається в наш вік