Зуби сточилися через постійну крамолу у роті
Бути «не за» не дорівнює «проти»
Сумніви зараз не в моді
Керую життям на ремоуті
Надія в рехабі тому сонце точно не сяє допоки
Дотик, дотик?, дотик
Не відчуваю нічого вже декілька років
Іще пару кроків, далі бажаний спокій
Я сталевий ззовні, всередині тану ще швидше пломбіра у роті, ніби проспав головне на уроці, ніби так треба, ніби вже досить, ніби невдовзі
Все перетвориться на нескінченную осінь
Тік, тік, ще коло, поки не знудило оу-кей
Ні, ні, не вдома, тропи заплутано ноу вей
Спогади вкотре мінятимуть сенс